Я довго не міг її забути |
Написал Чудеса Наталья | |
Виталий, 17.04 ВОПРОС Здраствуйте, мене звати Віталій. якщо ви психолог дайте будь-ласка пораду. в мене не таке-то і страшне. я вчуся нормально (в школі медаль, в універі червоний диплом бакалавра, зараз вчуся в магістратурі) в мене ніколи не було дівчини навіть просто подружки, та й друзів не багато, я ціную чесних і вірних, але таких мало.в школі мені подобалася одна , я їй дарував листівки , писав вірші, малював її портрети, але коли сказв їй про свої почуття вона тільки засміялася, а тут 1,5 роки тому залетіла і вийшла заміж, та ще й думала що на моє день народження, тільки місяцем помилилася, я довго не міг її забути, але забув(слава Богу). в універі вчуся на факультеті де вчаться майже самі хлопці, але й тут мені сподобалася одногрупниця, коли я зважився її запросити в кіно, вона сказала, що ймовірність мала і що в неї є друг, її друг мій одногрупник (ми з ним планували зробити рок гурт)(ясно, що вже нічого не буде) я сам не місцевий, в мене немає ні квартири ні машини, та й роботу не знайду(, шансів ніяких. перші 4 роки я старався вчився, але тут вчать саму херню(вибачте) але волно таак і є, останні пів року в мне взагалі опустилися руки, я розумію,що те що вчать нікому непотрібно, на роботу зараз через кризу майже не беруть, а якщо й беруть, то здосвідо , якого в мене немає , батьки теж безробітні,. бували думки про самогубство, але я цього ніколи не зроблю, я так просто не здаюсь. три роки я взагалі на віть не звертав уваги на дівчат, вчився вчився, а коли бачу закохані пари, то думаю, що в мене такого не було а коли буде хто його знає. я тепер дуже накручений стосовно дічат. мені 22. останній раз я тримав дічину за руку коли вчився танцювати вальс в 17 років,(так і не навчився). зараз трохи забросив навчання, зараз там інша одногрупниця ходить строє глазки ) , але вона мені не подобається не те що воне не гарна, це не так, просто я випадково побачив відео як вона відривається на дискотеці(я туди не ходжу, це не моє) що в нас спільного? нічого! і ще я виріс і прожив 18 років де розмовляють українською а тут майже всі на російські, я її знаю але я хочу щоб мене сприймали таки, яким я є. зараз невиликий депресняк :(, все що я хочу то це знайти роботу, та й довчитися, купити барабани(хочаб кардан) і грати на них, а з дівчатами я не знаю, можливо для мене не існує другої половинки, ось так от, Дякую що приділили мені час. ОТВЕТ Здравствуйте Виталий. В вашем письме нет просьбы, в чем именно вы хотели бы получить помощь, но насколько я могу понять, речь идет о проблемах в общении с девушками. Ваше письмо было очень тяжело читать. Обреченность и неверие чувствовалось во многом. Не смотря на то, что у вас хорошие способности к учебе( медаль и красный диплом) вы не склонны себя похвалить за светлый ум и высокий интеллект. Почему же вам кажется, что можно найти работу если вы сами не верите в то, что достойны ее иметь? Возможно, это заезжено и банально звучит, но не полюбив, не уважая, не ценя себя, другим людям сложно увидеть то, за что можно вас любить, уважать, и ценить. Вы пишете, что хотели бы чтобы вас воспринимали таким какой вы есть, но в тоже время вы сами себя не принимаете таким какой вы есть и не принимаете окружающий мир и людей такими какие они есть. Очень многие люди, как и вы ценит в людях, и в девушках в том числе, честность, искренность, верность. И сами девушки, ценят в парнях именно эти качества. Еще девушки могут ценить открытость, душевность, искреннюю заинтересованность, как личностью, человеком, а не только внешним данными и антуражем, которым они себя окружают. Похоже, что вы создали для себя идеал девушки, которому вряд ли будет когда-то соответствовать какая-либо реальная девушка. У реальных людей есть всегда реальные недостатки. Кто-то не достаточно красив, кто-то не очень умен, кто-то может отрываться на дискотеке и разговаривать на русском языке, кто-то боится всегда говорить правду, а кто-то боится ошибаться и поэтому ничего не делает. Второй половинки нет у того, кто ее не ищет. Сложно что-то конкретное советовать, когда не известно, что бы вы хотели. Когда-то, когда я находилась в депрессии, мне здорово помогла книга Норбекова С уважением, Наталия. |